Література та робота мають безліч паралелей, які допомагають досягати успіху в обох напрямках. Коли я працюю над проектом або пишу книгу, я завжди дотримуюся певних принципів. Вони є важливими як для створення історії, так і для успішної роботи в команді.
Спостереження за навколишнім світом також відіграє ключову роль. У літературі це допомагає мені створювати живих персонажів, які відбивають реальні риси та емоції людей. В роботі спостереження за процесами та взаємодія з колегами допомагає мені краще розуміти динаміку команди та знаходити оптимальні рішення для досягнення цілей.
І в літературі, і в роботі потрібно пам’ятати про реальність. Іноді можна фантазувати та створювати утопії, але важливо не втрачати зв’язок із сьогоденням. Людина завжди сприймає краще те, що близько до її досвіду та життєвих ситуацій. Тому навіть створюючи вигадані світи або пропонуючи нові рішення на роботі, потрібно ґрунтуватися на реальних фактах і ситуаціях. Це дозволить не тільки зробити роботу більш ефективною, а й створити твір, який шукатиме відгук у аудиторії.
Застосування навичок дуже важливо, тому що нам або потрібно бути на плаву, або постійно бігати за поїздом, що йде, не маючи можливості просто сісти в нього. Однак, читаючи книги, ми можемо брати корисну інформацію і використовувати її в житті, щоб надати собі інструменти для того, щоб наздогнати цей поїзд. Нехай навіть це буде останній вагон, але все одно можна сісти до нього. В принципі, це перший важливий фактор, який я використовую як у написанні книг, так і в описі плану впровадження нової бібліотеки.
Друге, що важливо і що я хочу відзначити, — це бібліотека в моїй роботі. Я приблизно розумію, що вона може означати. Це дуже добре питання, тому що є у світі розробки багато людей, які працюють роками, але не розуміють, що таке бібліотека. У принципі, якщо говорити простими словами, це вже створене рішення, яке підтримується, легко впроваджується і може замінити великий обсяг роботи двома рядками коду. Наприклад, мені потрібно написати велику функцію, яка приймає якісь дані та щось із ними робить. Замість того, щоб писати цю функцію самостійно, я можу використовувати бібліотеку, де цю функцію вже написано. Мені залишається тільки витягти її звідти і використати. Якщо говорити зовсім простими словами, це шаблон, який можна застосувати.
Це допомагає автоматизувати роботу, що є досягненням людства. У цьому є позитив, але є і негатив, адже люди стають лінивими і не використовують свій час, припустимо, для прочитання книг, а витрачають його на сайтах, які забирають час.
У літературі, коли я пишу, я розумію, що мій герой має мету, матиме кульмінацію, має сенс. Але поступово, в міру написання, я усвідомлюю, що можу подарувати герою ще щось, якесь якість, про яке не думав на самому початку. Цей момент допомагає зрозуміти, що герой набуває незалежності, стає живим, і ти можеш дати йому щось, що стане його найкращою зброєю і допоможе швидше досягти мети.
У роботі, коли у нас є певний план, ми суворо дотримуємося його, але в якийсь момент розуміємо, що якщо змінити один із пунктів, це може бути краще. І важливо зрозуміти, що ми можемо це зробити і не маємо боятися наслідків. Наслідки будуть у будь-якому випадку, вони можуть бути хорошими, тому що план спрацював. Або невдалими, але це дасть нам великий досвід того, як зробити наступного разу.
А якщо цікаво дізнатись докладніше про весь процес написання та видання книги, у нас є спеціальний міні-курс з яким ви можете ознайомитися.
Припустимо, у бізнесі, коли в Радянській країні хтось іде до банку, у нього запитують історію роботи та план. Фахівці читають цей план, оцінюють його, виділяють якийсь кредит, але найчастіше відмовляють. Людина через якийсь час починає свою битву в новому світі зі своїм планом. Він повертається до банку і каже: “Ну, я втратив гроші, втратив все і не зміг реалізувати свій план, але маю інший план. Ви не можете мені допомогти? І тут банк відповідає: “Слухай, ти вже один раз програв, тому вибач.”
А як відбувається на Заході? Все те саме: людина вперше програла, вдруге приходить, і банк їй каже: “Ти знаєш, ти програв, але ми тобі можемо знову виділити кошти. Закладаємо великі відсотки, але при цьому виділимо кошти лише тому, що ти вже знаєш, як чинити, щоб не програти знову. Тобто, ти вже став досвідченішим у цій справі. У більшості випадків західна риторика спілкування людей відрізняється, тому що вони завжди дають шанс, розуміючи, що людина отримала досвід. Звичайно, вони в цей шанс включають ризики, але все ж вірять.
Ось те саме ми повинні розуміти: якщо у нас був план, і ми щось змінили, і він зазнав невдачі, то ми знову можемо спробувати. Ми розуміємо, що окей, ця бібліотека, яку я впровадив, не допомогла нам. Ми можемо відкотитися назад, використовувати все те саме, що використовували до цього, і при цьому не перестати шукати інші варіанти. Адже це дозволяє всьому людству розвиватися, бути кращим, ніж вони були вчора. Це нам дуже допомагає.
У літературі герой може піти і зробити щось не те, але в нього завжди буде шанс повернутися, перепросити, впоратися, якось змінити щось, тому що люди живуть так само. Сьогодні ми програли битву, але це не означає, що треба опускати руки та здаватися.
Отже, перше, що я відзначив та використовую як у літературі, так і в роботі, — це реальний підхід, підхід до реальності. Друге, важливе, — це розуміння того, хто читатиме книгу та отримуватиме інформацію. Це, можливо, мало бути першим пунктом. Я маю розуміти, для кого я це роблю. Наскільки, по-перше, суспільство готове до моєї історії? Наскільки вона потрібна людям, які візьмуть книгу до рук? І паралельно в роботі я маю розуміти, наскільки інформація буде корисна і потрібна тим, кому я її надаю.
Перш за все, я маю розуміти, хто мій читач. Тобто перед тим, як розпочати роботу, потрібно провести первинний аналіз:
Якщо я пишу для аудиторії 30+, то багато періодів почуттів до 18 років я повинен описувати так, щоб людина могла зрозуміти, чи пережила вона це у своєму минулому, чи ні. Чи близькі йому ці перші почуття, перші погляди, стосунки, дотики? Чи важливо йому це прочитати? Зможу я занурити його в минуле, пережити почуття заново? Або, навпаки, я маю розуміти, що показую якусь інформацію, але людина цього не відчувала, і, в принципі, для неї це буде чужим.
Наприклад, скаже: “Сьогодні я прочитав книгу, де автор написав такі рядки про школу. А що ви робили у школі?” І з’явиться нова тема для обговорення. Тобто я дам якийсь поштовх до того, щоб людина на секунду поринула у минуле, згадала і змогла прожити цей момент ще раз. І це дуже важливо. Такі деталі роблять нас живішими.
Оставляйте свой номер и наш менеджер
свяжется с Вами в течение дня:)
Залиште свій номер і наш менеджер
зв’яжеться з Вами впродовж дня:)
Leave your number and our manager
will contact you within a day:)
