Наїль Ісмайлов: “Мова спілкування при написанні книги та в роботі”

Якщо моя аудиторія 30+, то я маю показати деталі, які для них важливі, через мову спілкування при написання книги. Так само й у роботі. Якщо я розумію, що моя команда працює з однією мовою програмування, то я маю знаходити рішення саме для цієї мови. А не так, що всі пишуть однією мовою, а я приходжу і говорю іншою. Візьмемо не програмування, а мову спілкування. Команда розмовляє українською чи англійською, а я приходжу і розповідаю щось турецькою. Звичайно, команда мене не зрозуміє і не зможе відповісти, тому що для них це чуже. Але коли я переходжу на комфортну для команди мову, вони починають мене розуміти, і тоді вже важлива основа інформації, яку я хочу донести.

Тобто я маю розуміти, з ким я працюю, кому доношу інформацію та наскільки зможу допомогти цій команді. Якщо я надаю не корисну інформацію, природно вони послухають і скажуть, що це просто марнування часу. Але якщо я покажу, як цю інформацію можна використовувати в продукті, і це допоможе нам прискорити процеси або покращити кінцевий продукт, команда почне користуватися цією інформацією. Це дуже важливо – розуміти, з ким ми працюємо чи для кого ми пишемо книгу.

А якщо цікаво дізнатись докладніше про весь процес написання та видання книги, у нас є міні-курс по всіх процесах написання та видавництва книг.

Як доносити думки?

Коли ти вже визначився, що використовуєш реальність, розумієш аудиторію і пишеш для неї, тобі потрібно зрозуміти мову, якою ти пишеш. Мається на увазі не мова країни, а мова почуттів, привілеїв, команди або мова, якою ти доводитимеш інформацію. Тобі потрібно правильно розставити акценти у своїх думках: яку частину направити, якщо ти хочеш показати, що суспільство дуже погане? Люди читатимуть це не так відкрито, якби вони читали про прекрасний світ, де існують технології, які допомагають людям, і є унікальні персонажі, які не використовують ці технології, але намагаються жити у світі, який їм залишили батьки. Тобто ти починаєш показувати, що є суспільство.

Нав’язувати свої правила, але при цьому жити за законами минулого, показаними батьками, вже виявляє інтерес.

• Як?
• Чому він так живе?
• Яка його мотивація?
• Чому не використовує сучасних можливостей?
• Може, була якась історія?

Потім ти показуєш, що такі люди перебувають у твоєму оточенні, і додаєш плюси нового покоління, плюси людей, які ще живуть поколіннями місцями, і пояснюєш, чому відбувається такий баланс. Ти ставиш на одну чашу терезів сьогодення, на іншу — минуле, і при цьому намагаєшся, щоб сьогодення якось уживалося з минулим. І це детально тон, який буде поставлено з перших сторінок і почне викликати інтерес у читача.

Як у літературі ти починаєш із певного тону, так і в роботі, при впровадженні нових параметрів, це дуже допомагає. Якщо з’являються якісь несподівані моменти, яких ми не готові, важливо не боятися переробити частину плану, переглянути підхід і описати якесь відгалуження від основної дороги. Це пов’язано з першим пунктом, коли ми маємо переслідувати реальність.