Чому і для чого можна писати книгу не для свого часу, а для майбутнього? Так само, як і в роботі, ти можеш запропонувати щось, що зараз не буде актуальним, але в майбутньому це стане чудовим рішенням. Ми повинні розуміти, що те, що ми робимо зараз, можливо буде відображенням майбутнього. Ми повинні просто усвідомлювати, що саме це наша людська сутність. Деякі люди можуть заглядати вперед, дехто задовольняється тим, що є зараз, а дехто живе минулим. Тому письменство для майбутнього ідеально підходить.
Припустимо, лідер чи будь-яка людина, яка хоче шукати нові шляхи, має розуміти, що важливо завжди тренувати навичку заглядати у майбутнє. Знати добре минуле, жити сьогоденням, але при цьому мати можливість писати про щось, що не актуально зараз, та запропонувати команді те, що допоможе у майбутньому.
Програмування – це чудово працює саме завдяки цьому. Є окрема категорія людей, які займаються виправленням та впровадженням нового функціоналу для майбутнього, намагаючись думати наперед, передбачати, які проблеми можуть виникнути та як їх вирішити у майбутньому. Це дуже важливий момент.
Так само й у книгах. Я пишу про людей, які втратили щось дуже важливе у житті. Зараз є люди в інших країнах, у Європі, які не втрачали чогось важливого і цього не зрозуміють. Але зрозуміють люди, які живуть, скажімо, в нашій країні, в Україні, і ті, хто стикався з подібними проблемами. Можливо, мої книги будуть близькі їм, і підхід, який я пропоную, буде рішенням, зрозумілим кожному.
Важливо розуміти, що ми можемо іноді не йти в ногу з часом, але при цьому знати, що якось наші знання допоможуть. Важливо бути готовими запропонувати рішення, яке зараз не є актуальним, але в майбутньому виявиться корисним. Якщо одне рішення не працює, ми можемо використовувати інше, тому що ми люди, ми розуміємо, що якщо літаки зараз не літають, ми можемо дістатися з пункту А до пункту Б машиною або поїздом. А коли літаки знову полетять, ми вже готові будемо.
Наприклад, він пише про штучний інтелект, роботів, які замінюють людей. Нині навіть фільми виходять на цю тему. Але для пострадянських країн це неактуально, бо маємо свої проблеми, і ми не думаємо про те, що робот буде нянькою для наших дітей. Але на Заході ця тенденція вже розпочинається. Припустимо, письменник почав писати про роботу-няньку. Гарний такий робот, але потім щось пішло не так. Якщо здати цю книгу в Україні, потрібно спочатку подумати, чи це потрібно читачеві? Чи взагалі є роботи в Україні, щоб люди почали замислюватися про це?
Читач може загрожувати цій темі, і в нього почнеться мислення: а чи варто купувати цю книгу? Аж раптом щось піде не так? Він починає застосовувати книгу на реальність, хоча це може бути утопія. Але це справжнє, і це буде у майбутньому. Ми повинні зрозуміти, що якщо пишемо, то спочатку потрібно зрозуміти, наскільки це близько буде суспільству. Хто моя аудиторія?
Звичайно, можна почати з теми війни, бо вона є актуальною. Сказати, що війна була, використати технології, які створювали зброю. Але моя історія не про це, а про те, як технології створювали помічників для людей. Про одного такого помічника я розповім. Плавний підхід: спочатку акцент на реальності, потім перехід до вигаданого, що здається майбутнім, але насправді вже поруч.
Жуль Верн писав про підводні човни, що тоді здавалося нереальним, а через 100 років це стало реальністю. Або 300 років тому писали про космос, а після шістдесятих років космос уже став доступним. Ми повинні розуміти, що щоб зацікавити суспільство, потрібно спочатку показати, до чого реальність іде. Не варто відмовлятися від утопій чи фантастики. Пишіть про майбутнє – це класно та здорово. Багато хто живе в майбутньому і допомагає людям знаходити себе. Але будь-яка утопія починається з чогось реального.
Це важливо, щоб виховання передавалося від батьків дітей. Звісно, будуть критики, які скажуть, що не варто передавати біль майбутнім поколінням. Але якщо ми не передамо, як вони будуть готові до того, що станеться у майбутньому? Війни продовжуються, і завдяки багатьом книгам з минулого ми можемо виховувати цінність своєї історії, культури, народу, мови та релігії. Розуміючи все це, ми знаємо, що війна завжди була і ворог завжди був. Ми повинні знати, як вистояв наш народ тоді і як це можна застосувати зараз, щоб вистояти знову. Все дуже просто: тоді була єдність, і зараз вона теж потрібна. Це те, що нам допоможе.
Якщо ми можемо описати всі ці деталі, то читач зрозуміє, що тоді була війна, і тоді вистояли завдяки єдності. Значить, і зараз потрібна єдність. У нього підсвідомо розпочнеться робота над цим у голові. Він зрозуміє, що не повинен ігнорувати події, а повинен зрозуміти, як це було на початку двадцять другого року, коли почалася війна. Якщо письменник пише про те, що зараз не актуально, давайте придумаємо тему, яка буде реальнішою.
А якщо цікаво дізнатись докладніше про весь процес написання та видання книги, у нас є міні-курс по всіх процесах написання та видавництва книг.
Оставляйте свой номер и наш менеджер
свяжется с Вами в течение дня:)
Залиште свій номер і наш менеджер
зв’яжеться з Вами впродовж дня:)
Leave your number and our manager
will contact you within a day:)
