Робота з негативом у написання книг включає важливий пункт – це очікування. Очікування того, що ти отримаєш негатив та вміння з цим жити. Це дуже важливо, тому що багато авторів, написавши книгу та отримавши негатив, просто кидають свою справу. Проводжу паралель із роботою: ти запропонував якусь ідею, вона не сподобалася, тебе захейтіли, ти отримав негатив. Як бути далі?
Просто розумій, що будь-яке мистецтво, що вже увійшло в історію, може здобути нове життя з часом. Це можна проілюструвати на прикладі деяких фільмів, які вийшли 20 років тому і були захоплені аудиторією. Однак минуло 20-30 років, і нові покоління почали дивитися ці фільми, поширили їх, і вони подобалися. Але на той час режисер уже втратив інтерес, навички та бажання творити. Якби він продовжив свою роботу, можливо, він створив би щось нове, що стало б успішним. Придушення себе на початку, отримавши негативний відгук, — це жахливо. Це те саме, якби ти не дав життя своїм персонажам в історії і не дав життя собі.
Важливо розуміти, що негатив це лише варіант подій. Якщо ти просто опустиш руки і кинеш те, що тобі важливо, що любиш робити, ти втратиш можливість творити. Нехай навіть на короткий час, але в будь-якому випадку, ти не мусиш переставати. Сьогодні твої слова можуть стати символом майбутнього та частиною майбутнього суспільства. Так само й у роботі. Якщо я запропонував рішення, яке виявилося неефективним і отримав негативний відгук, це не означає, що я маю опустити руки і перестати шукати нові рішення. Я можу помилитися 10 разів, але на одинадцятий раз я, можливо, допоможу команді, проекту та самому собі. Ми отримуємо досвід навіть через негатив. Ми маємо вчитися працювати з цим негативом.
Чому зараз суспільство не зрозуміло мою книгу? Чому її не було прийнято? Можливо, я не торкнувся важливої інформації, яка була необхідна. Можливо, я не написав тієї історії, яку хотілося б почути суспільству. Дуже важливо працювати з цим, не боятися падати, адже кожна дитина перед тим, як навчитися ходити, тисячу разів падає. Він може вдаритися, плакати, кричати, але зрештою він піде. Це те, що робить нас людьми, робить нас сильними.
Негатив буде завжди, і нам потрібно навчитися аналізувати його та працювати з ним. Це дуже важливо як у літературі, так і у роботі. Ці пункти для мене є фундаментальними. Це як дерево з гілками, на яких будую свою історію. У мене завжди буде стовбур, що йде корінням глибоко в землю, і крона дерева, яка прагне вгору, незважаючи на вітри та сонце. Моє дерево має бути міцним, і воно має стояти. Так само кожен письменник-початківець, кожна людина з творчими навичками в роботі, чи то написання планів чи впровадження бібліотек, має бути сильним і стійким, незважаючи на вплив інших людей.
Люди можуть змінити напрямок зростання гілок, але не зможуть змінити основну мету, той стрижень, який рухає цією людиною. Це дуже важливо. Напевно, якщо коротко, то це основні пункти, з якими я приступаю до роботи.
Ось те, про що я говорив, — детально розглянути в пунктах, але це вже індивідуальніший підхід. У кожної людини є свої очікування, свої цілі, і можуть бути навіть приховані підводні камені, до яких теж потрібно бути готовим. Потрібно вміти уникати цього підводного каміння, від того, що тобою можуть маніпулювати інші люди, направляти тебе в інше русло. Те саме буває, наприклад, у літературі, коли ти починаєш писати. Якщо ти розумієш, що твій герой опинився в такій ситуації, ця внутрішня маніпуляція може змінити її поведінку, і він втратить стрижень, який ти заклав у нього на самому початку.
У роботі це також дуже важливо. Хтось може сказати, що його думка така, і ти можеш просто піддатися цій думці і не досягти своєї мети. Я думаю, що у кожного підходи різні, але для мене ці п’ять, які я перерахував, є основними.
Питання цікаве. Говорячи про залучення, варто використати фокус на групі, для якої ти пишеш. Наприклад, як зробив Селінджер у «Над прірвою у житі». Він, будучи дорослим, написав історію про шістнадцятирічного хлопця, який переживав через те, що його вигнали зі школи. Він весь шлях пройшов, показуючи свої риси, обманюючи, боячись зустрічі з батьками. Це дуже важливий момент, коли ти розумієш, що спочатку треба зацікавити свою аудиторію.
Якщо це доросла аудиторія, то потрібно пам’ятати про те, що їм доступна інформація про своїх батьків, бабусь і дідусів. Наприклад, історія може починатися з того, що людина пережила війну. Але не обов’язково починати з того, що війна йде зараз. Можна почати з історії його діда, який воював, втратив щось важливе, і це вплинуло на його життя. Такий підхід дозволить читачеві зрозуміти, що війна стосується його роду. А якщо він почне замислюватися, чи торкнулася його війна, то зрозуміє, що так, торкнулася.
А якщо цікаво дізнатись докладніше про весь процес написання та видання книги, у нас є спеціальний міні-курс. Детальніше ТУТ.
Оставляйте свой номер и наш менеджер
свяжется с Вами в течение дня:)
Залиште свій номер і наш менеджер
зв’яжеться з Вами впродовж дня:)
Leave your number and our manager
will contact you within a day:)
